генералісимус

ГЕНЕРАЛІ́СИМУС, а, ч.

Найвище військове звання у збройних силах деяких країн, а також особа з цим званням.

– Товаришу генералісимусе! – знову глянув на таємничий кожух урочистий Дузь і понизивши голос, перейшов на шепіт. – Пробачте й простіть, коли що не так (М. Вінграновський);

Найвищих військових звань – різних там маршалів, фельдмаршалів та генералісимусів – домовилися не встановлювати (В. Кожелянко);

Нестандартні обставини, нестандартна поведінка, воля до перемоги – успіх. Саме за такою схемою одержав перемогу пiд час свого славнозвiсного альпійського походу генералісимус Олександр Васильович Суворов (з наук. літ.);

* Образно. Кромвель називав Богдана великим скорителем фортець антихриста, генералісимусом християнської церкви (з газ.).