1. Словник української мови у 20 томах

генералітет

ГЕНЕРАЛІТЕ́Т, у, ч.

Вищий командний склад армії; генерали.

Він засміявся, цей учорашній кубанський осавул, рудий і рябий, брутальний і дражливий. “От він, наш новий генералітет”, – подумав його співрозмовник, сивий генерал з йоржиком на голові (Ю. Яновський);

У театрі Шевченка одбувся концерт, після якого ми пішли на товариську зустріч з урядом і генералітетом (О. Довженко);

Є в столиці на горі Кам'яна будова Без балконів і колон, А проте чудова. Правив там не грізний цар З генералітетом, А найперший секретар З вищим комітетом (П. Глазовий).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. генералітет — генераліте́т іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. генералітет — -у, ч. Вищий командний склад армії; генерали. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. генералітет — генераліте́т (нім. Generalitat, від лат. generalis – загальний, спільний) найвищий командний склад збройних сил; особи, що мають генеральські звання. Словник іншомовних слів Мельничука
  4. генералітет — ГЕНЕРАЛІТЕ́Т, у, ч. Вищий командний склад армії; генерали. 12 серпня 1917 р. в Москві була скликана так звана Державна нарада. Па нараду з’їхались представники поміщиків, буржуазії, генералітету (Іст. УРСР, II, 1957, 44). Словник української мови в 11 томах