генеративний

ГЕНЕРАТИ́ВНИЙ, а, е.

1. біол. Який служить для розмноження.

Зелені генеративні пагони стерилізують 0,1%-м розчином діациду протягом 8–10 хвилин (з наук. літ.);

Вегетативні пагони не мають генеративних бруньок, з яких утворюються квітки, а пізніше плоди (з навч. літ.);

Квіти верби збудовані дуже просто і складаються лише з генеративних органів – тичинок та маточок (з навч. літ.);

// Пов'язаний з розмноженням.

Генеративний розвиток рослин відіграє провідну роль у збереженні генетичної гнучкості та стійкості видів у лісових угрупованнях (з наук. літ.);

Під впливом азотних добрив активно наростає вегетативна маса рослин, а генеративний процес гальмується (з наук. літ.).

2. лінгв. Стос. до лінгвістичного напряму, що описує правила творення, породження висловлювань, граматичних структур і т. ін.

Аналіз будови об'єктів мовної системи з урахуванням закономірностей їхньої реалізації в процесах номінації та комунікації становить відмітну рису досліджень генеративного та функціонального напрямів у сучасному мовознавстві (з наук. літ.);

Генеративна лінгвістика.