1. Словник української мови в 11 томах

генералісимус

ГЕНЕРАЛІ́СИМУС, а, ч. Найвище військове звання, яке присвоюється полководцям за особливі воєнні заслуги, а також особа, якій присвоєно це звання.

◊ Генералі́симус Радя́нського Сою́зу — найвище військове звання, встановлене Президією Верховної Ради СРСР Указом від 26 червня 1945 року, а також особа, якій присвоєно це звання.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. генералісимус — генералі́симус іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. генералісимус — -а, ч. Найвище військове звання, яке присвоювалося полководцям за особливі воєнні заслуги, а також особа, якій присвоєно це звання. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. генералісимус — ГЕНЕРАЛІ́СИМУС, а, ч. Найвище військове звання у збройних силах деяких країн, а також особа з цим званням. – Товаришу генералісимусе! – знову глянув на таємничий кожух урочистий Дузь і понизивши голос, перейшов на шепіт. Словник української мови у 20 томах
  4. генералісимус — генералі́симус (від лат. generalissimus – найзагальніший) найвище військове звання в збройних силах ряду країн. Словник іншомовних слів Мельничука
  5. генералісимус — Генералі́симус, -са, -сові (лат.) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)