генералітет

ГЕНЕРАЛІТЕ́Т, у, ч.

Вищий командний склад армії; генерали.

Він засміявся, цей учорашній кубанський осавул, рудий і рябий, брутальний і дражливий. “От він, наш новий генералітет”, – подумав його співрозмовник, сивий генерал з йоржиком на голові (Ю. Яновський);

У театрі Шевченка одбувся концерт, після якого ми пішли на товариську зустріч з урядом і генералітетом (О. Довженко);

Є в столиці на горі Кам'яна будова Без балконів і колон, А проте чудова. Правив там не грізний цар З генералітетом, А найперший секретар З вищим комітетом (П. Глазовий).

Значення в інших словниках

1. генералітет — генераліте́т іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. генералітет — -у, ч. Вищий командний склад армії; генерали.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. генералітет — генераліте́т (нім. Generalitat, від лат. generalis – загальний, спільний) найвищий командний склад збройних сил; особи, що мають генеральські звання.  Словник іншомовних слів Мельничука
4. генералітет — ГЕНЕРАЛІТЕ́Т, у, ч. Вищий командний склад армії; генерали. 12 серпня 1917 р. в Москві була скликана так звана Державна нарада. Па нараду з’їхались представники поміщиків, буржуазії, генералітету (Іст. УРСР, II, 1957, 44).  Словник української мови в 11 томах