генеративний

ГЕНЕРАТИ́ВНИЙ, а, е.

1. біол. Який служить для розмноження.

Зелені генеративні пагони стерилізують 0,1%-м розчином діациду протягом 8–10 хвилин (з наук. літ.);

Вегетативні пагони не мають генеративних бруньок, з яких утворюються квітки, а пізніше плоди (з навч. літ.);

Квіти верби збудовані дуже просто і складаються лише з генеративних органів – тичинок та маточок (з навч. літ.);

// Пов'язаний з розмноженням.

Генеративний розвиток рослин відіграє провідну роль у збереженні генетичної гнучкості та стійкості видів у лісових угрупованнях (з наук. літ.);

Під впливом азотних добрив активно наростає вегетативна маса рослин, а генеративний процес гальмується (з наук. літ.).

2. лінгв. Стос. до лінгвістичного напряму, що описує правила творення, породження висловлювань, граматичних структур і т. ін.

Аналіз будови об'єктів мовної системи з урахуванням закономірностей їхньої реалізації в процесах номінації та комунікації становить відмітну рису досліджень генеративного та функціонального напрямів у сучасному мовознавстві (з наук. літ.);

Генеративна лінгвістика.

Значення в інших словниках

1. генеративний — генерати́вний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. генеративний — -а, -е, біол. Який служить для розмноження. Генеративні органи.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. генеративний — Творчий, витворчий, витворний, породжальний  Словник чужослів Павло Штепа
4. генеративний — генерати́вний (лат. generativus, від genero – породжую) породжуючий; ¤ г-і клітини – статеві клітини.  Словник іншомовних слів Мельничука
5. генеративний — ГЕНЕРАТИ́ВНИЙ, а, е, біол. Який служить для розмноження. Квіти верби збудовані дуже просто і складаються лише з генеративних органів — тичинок та маточок (Практ. з систем, та морф. рослин, 1955, 177).  Словник української мови в 11 томах