геніальність
ГЕНІА́ЛЬНІСТЬ, ності, ж.
1. Найвищий ступінь обдарованості людини, виразом якої є творчість, що впливає на життя суспільства.
Я певен, що коли б запитати Хвильового про його власну геніальність, то він би тільки весело засміявся на відповідь (М. Зеров);
Шиллер і Гете об'єднані на пам'ятнику у Веймарі одним п'єдесталом. Їх об'єднала геніальність (з мемуарної літ.);
Наспів час усвідомити, наскільки геніальність О. Довженка ощасливила рідну й світову культуру (з наук.-попул. літ.);
Геніальність Т. Г. Шевченка включала в себе широку його освіченість, яка не заважала, а допомагала поетові бути оригінальним національним митцем (із журн.).
2. Властивість за знач. геніа́льний 2.
Засіб [упіймати сома] справді навдивовижу простий. Саме в оцій простоті і полягає його геніальність (О. Донченко);
Геніальність соціал-демократичного проекту саме в тому й полягала, що в його рамках було знайдено рівновагу між прагматизмом та ідеалізмом, утопією та розрахунком (з публіц. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)