геніальність
ГЕНІА́ЛЬНІСТЬ, ності, ж.
1. Найвищий ступінь обдарованості людини, виразом якої є творчість, що має для життя суспільства історичне значення.
..Вся геніальність Маркса полягав саме в тому, що він дав відповіді на питання, які передова думка людства вже поставила (Ленін, 19, 1950, 3);
Геніальність Т. Г. Шевченка включала в себе широку його освіченість, яка не заважала, а допомагала поетові бути оригінальним національним митцем (Вітч., 2, 1964, 152).
2. Власт. за знач. геніа́льний 2.
Засіб [упіймати сома] справді навдивовижу простий. Саме в оцій простоті і полягає його геніальність (Донч., VI, 1957, 58).
Словник української мови (СУМ-11)