географ

ГЕО́ГРАФ, а, ч.

1. Фахівець із географії.

– Наша експедиція була проведена за методом відомого вченого-географа Гумбольдта, – вів далі Шевченко (З. Тулуб);

– Живий він, ваш Колосовський... – пробираючись до цебра, сказав географ Щербань з почорнілим, ніби задимленим обличчям (О. Гончар);

– Оце моряк! Чого ви не на флоті? – Судьба... – зітхнув Макшеєв. – По духу я географ і мандрівник... (Василь Шевчук).

2. розм. Учитель географії.

– До речі, я і не географ зовсім. Я словесник (О. Довженко).

Значення в інших словниках

1. географ — гео́граф іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. географ — -а, ч. Фахівець із географії.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. географ — Гео́граф, -фа; -графи, -фів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. географ — ГЕО́ГРАФ, а, ч. Фахівець з географії. Він етнограф, невтомний мандрівник-географ і лікар, знавець народної медицини (Вол., Місячне срібло, 1961, 48).  Словник української мови в 11 томах