геофон
ГЕОФО́Н, а, ч.
Прилад для реєстрації звукових хвиль, що поширюються у верхніх шарах земної кори.
У гіпоцентр намічено також опустити геофон, який дозволить записати голос надр на мікрофонну плівку (з наук. літ.);
Принцип дії найдосконаліших геофонів полягає у перетворенні коливань ґрунту від проходження звукової хвилі на коливання електричного струму, які підсилюються і реєструються (з наук.-попул. літ.);
Геофони використовують під час розвідки гірських порід, у військовій справі, коли виконують рятувальні роботи (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)