гепнутися
ГЕ́ПНУТИСЯ, нуся, нешся, док., розм.
1. Однокр. до ге́патися.
Над ухом Івановим гучно прогула цеглина і важко гепнулася у траву (Панас Мирний);
Ілько вмить так схопив його за ногу, що Юрко вже не сів, а просто гепнувся знов на землю (П. Козланюк);
Він швиденько гепнувся на продавлене сидіння поруч з водієм і видихнув “Поїхали” (О. Ірванець).
2. Ударитися.
Величезним скоком підплигнув медвідь і шпурнув на одного ловця свою зброю – буковий конар, який зі страшною силою гепнувся о дерево (І. Франко);
Намагаючись втекти за куліси, він так заплутався в них [штанях], що гепнувся об підлогу сцени, аж стіни ходуном заходили (М. Руденко);
Солдат зойкнув і відлетів до стіни, вдарився об неї і лантухом гепнувся на підлогу (Ю. Мушкетик).
Словник української мови (СУМ-20)