гербовник

ГЕРБО́ВНИК, ГЕРБІ́ВНИК, а, ч.

Збірник гербів.

1797 року Герольдмейстерській конторі наказали скласти загальний гербовник міст Російської імперії (з наук.-попул. літ.);

Триколірний герб Австрії ввійшов у відомі середньовічні гербовники (з наук.-попул. літ.);

Було видано гербівник міст України (із журн.);

Є цікава думка – зробити гербовник українського козацтва, адже, наприклад, кожен гетьман мав власний герб (із журн.).

Значення в інших словниках

1. гербовник — гербо́вник іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. гербовник — -а, ч. Книга із зображенням, описанням та тлумаченням гербів.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. гербовник — Книга, що містить збірку і опис гербів, а також родоводи шляхти.  Універсальний словник-енциклопедія