1. Словник української мови у 20 томах

гербовник

ГЕРБО́ВНИК, ГЕРБІ́ВНИК, а, ч.

Збірник гербів.

1797 року Герольдмейстерській конторі наказали скласти загальний гербовник міст Російської імперії (з наук.-попул. літ.);

Триколірний герб Австрії ввійшов у відомі середньовічні гербовники (з наук.-попул. літ.);

Було видано гербівник міст України (із журн.);

Є цікава думка – зробити гербовник українського козацтва, адже, наприклад, кожен гетьман мав власний герб (із журн.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гербовник — гербо́вник іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. гербовник — -а, ч. Книга із зображенням, описанням та тлумаченням гербів. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. гербовник — Книга, що містить збірку і опис гербів, а також родоводи шляхти. Універсальний словник-енциклопедія