гербовник

гербо́вник

-а, ч.

Книга із зображенням, описанням та тлумаченням гербів.

Значення в інших словниках

1. гербовник — гербо́вник іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. гербовник — ГЕРБО́ВНИК, ГЕРБІ́ВНИК, а, ч. Збірник гербів. 1797 року Герольдмейстерській конторі наказали скласти загальний гербовник міст Російської імперії (з наук.-попул. літ.); Триколірний герб Австрії ввійшов у відомі середньовічні гербовники (з наук.-попул. літ.  Словник української мови у 20 томах
3. гербовник — Книга, що містить збірку і опис гербів, а також родоводи шляхти.  Універсальний словник-енциклопедія