герменевтика
ГЕРМЕНЕ́ВТИКА, и, ж., книжн.
Традиція і способи тлумачення рукописних і друкованих текстів, насамперед давніх.
Не поспішаймо йняти віри повідомленню літописного джерела. Для посвячених у біблійну герменевтику книжників-інтелектуалів тієї доби, женолюбство Володимира відбивало всього-на-всього ідею великої потенції і могутності київського державця (з наук.-попул. літ.);
Дисертація у неї про Гоголя. Герменевтика історичних детермінацій творчості Гоголя (Л. Костенко);
Філософська герменевтика (М. Гайдеґер, Г. Ґадамер) успішно довела, що насправді не ми володіємо мовою, а навпаки, мова володіє нами (О. Забужко).
Словник української мови (СУМ-20)