гехнути
ГЕ́ХНУТИ, ну, неш, док., розм.
Однокр. до ге́хкати, ге́хати.
Той погойднувся і, не випускаючи з рук дрючка, присідаючи, опустився на землю. І ще раз, гехнувши, потягнув по плечах, аж скрутився довгов'язий (М. Стельмах);
Щоб касета перемотувалася й грала, після натискання на кнопки треба кілька разів гехнути по кришці (з Інтернету);
// що. Кинути, жбурнути.
Прибивав він картину І, здається, як слід, А гвіздок через стіну, “Гехнув” люстру в сусід (В. Бичко);
// Вибухнути, спалахнути з голосним звуком.
Я хутенько відскочив від вікна, чиркнув сірником, і в підвалі гехнуло полум'я (Ю. Винничук).
Словник української мови (СУМ-20)