гидкий
ГИДКИ́Й, а́, е́.
1. Такий, що викликає неприємне, гидливе відчуття (виглядом, смаком і т. ін.); бридкий, огидний.
Василина глянула на його й одвернулась. Мошицький був такий гидкий для неї, що вона аж іздригнулась (І. Нечуй-Левицький);
– Хочу їсти, тьотю, але не можу! Фу! – сьорбнувши гидкої юшки, морщилася Олечка (А. Хижняк).
2. Мерзенний, паскудний, підлий.
Не слів мені, а стріл крилатих, вогняних!.. Я хочу ними кидать і влучать В серця катів і зрадників гидких (О. Олесь);
О, який він гидкий, той бай! Він хотів отруїти Гаріфуліна, як вовка (О. Донченко).
3. розм. Те саме, що непристо́йний.
Слухаючи те гидке оповідання, Сусанна Уласівна ледве дихала од гніву (І. Нечуй-Левицький);
Івасеві прикро робилося, коли слухав таких проклять і різних гидких слів (І. Франко).
Словник української мови (СУМ-20)