гила

ГИЛА́, и́, ж., розм.

1. Грижа.

– Ти у нас людина військова, на фронті був. А мені куди там? У мене – гила (І. Микитенко);

Так, він нагадує апостола Петра. І постаттю, й своєю апостольською величчю, навіть незважаючи на гилу (І. Багряний);

Його [лікаря] затримано тут, а там чекали відповідальні операції. Треба вирізати нирку, зробити резекцію шлунка, ліквідувати пахову гилу (Ю. Смолич).

2. рідко. Гилка.

Той читав урок, той реготався, той кричав: “Давай у гили грати” (Панас Мирний).

3. виг., у знач. пред., розм. Уживається на означення швидкого руху, швидкої дії.

– А малеча-хлопці, ті жаб на березі ще лушпарили. Потім загляділи [нас] – палиці на плечі і – гила навпростець поміж вербами (А. Головко).

Значення в інших словниках

1. гила — гила́ іменник жіночого роду діал.  Орфографічний словник української мови
2. гила — -и, ж., діал. 1》 Грижа. 2》 рідко. Гилка. 3》 виг., у знач. присудк. сл., розм. Уживається на означення швидкого руху, швидкої дії.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. гила — I. ГРИ́ЖА (хвороба; випнутий внаслідок неї внутрішній орган або його частина), ГИЛА́ розм., КИЛА́ розм. — Ти собі як хоч,.. а я в політику не мішаюсь; у мене грижа (О. Гончар); Ти у нас людина військова, на фронті був. А мені куди там? У мене — гила (І. Микитенко); Нажити килу.  Словник синонімів української мови
4. гила — Ги́ла́ і ґи́ла́, -ли́, -лі́ ґи́ла́ і ги́ла́, -ли́, -лі́  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. гила — ГИЛА́, и́, ж., діал. 1. Грижа. — Ти у нас людина військова, на фронті був. А мені куди там? У мене — гила (Мик., II, 1957, 286); Його [лікаря] затримано тут, а там чекали відповідальні операції.  Словник української мови в 11 томах
6. гила — Гила, -ли ж. 1) Грыжа. Мил. М. 85. 2) Родъ игры съ деревяннымъ шаромъ (свинкою), который бьютъ палками; также граничная черта въ этой игрѣ. Ив. 13.  Словник української мови Грінченка