гинути
ГИ́НУТИ, ну, неш, недок.
1. Переставати жити; вмирати, пропадати.
Обідрані, голодні люди гинули од чуми та од голоду (І. Нечуй-Левицький);
Вони [шкідники винограду] гинуть непомітно для людського ока глибоко під землею, у темряві, гинуть разом з корінням, яке годувало їх своїм соком (М. Коцюбинський);
Від придухи гинула риба на Пслі (О. Гончар);
// Зазнавати руйнування, занепаду.
Чули, чули запорожці З далекого Криму, Що конає Гетьманщина, Неповинна гине (Т. Шевченко);
// Переставати існувати; знищуватися.
Учора вилаяв Єлсинського; після обід писав одну повістину віршами, як гине наша краса дівоча од паничів (Панас Мирний);
// Втрачатися, пропадати.
– Злежалось полотно в коморах... Люди прохають – дайте хоч на сорочку, – хай праця людська не гине марно (М. Коцюбинський);
– Забудеш вогнище гаразд погасити, – от і пожежа. Тоді сила добра марно гине (О. Донченко).
2. Робитися непомітним, нечутним; зникати.
Ой, хто в лузі – озовися, Ой, хто в полі – одкликнися!.. Зву... Луна за лугом гине (Я. Щоголів);
Перед ним безконечно довга і безконечно грузька дорога гине далеко в млі (І. Франко);
Він мусить заплющити очі, та з думки не гинуть обличчя бліді і постаті згорблені, тонкі, худі, старечі, дитячі, жіночі... (Леся Українка);
// Губитися через чиюсь неуважність, недогляд.
Щось справді гинуть листи в дорозі, на це у нас часто нарікають (М. Коцюбинський).
3. перен. Переживати труднощі, страждати фізично, морально; мучитися.
Москаль любить жартуючи, Жартуючи кине; .. А дівчина гине... (Т. Шевченко);
// за ким – чим, з чого.
Нащо ж ти вбив її [дружину], нащо, коли так гинеш за нею? – погукнула на його Варка (Марко Вовчок);
Настя слухала, притулившись до шершавого стовбура яблуні; їй жаль стало того тихого, щирого чоловіка, що так вірно її кохає, що гине за нею (М. Коцюбинський);
– Я ридала і гинула з туги привселюдно, забуваючи не раз і про публіку і про п'єсу та й... про слова своєї ролі (Леся Українка).
(1) Ги́нути (умира́ти) / заги́нути (уме́рти) на пла́сі – бути страченим через відтинання голови.
– Чи не даремно ми жили? .. Чи не даремно гинули в походах, у боях, на вогнищах і на плахах? (О. Довженко);
Там – на пласі – умирали люди За свободу нашу молоду (А. Малишко).
Словник української мови (СУМ-20)