гладильник

ГЛАДИ́ЛЬНИК, а, ч.

1. Інструмент для вирівнювання, розгладжування чого-небудь.

Знайдено знаряддя шкіряного виробництва – ножі, виготовлені із ребер тварин, кістяні гладильники, великі гальки або спеціально оброблені камені для чищення та розгладжування шкіри (з наук. літ.).

2. розм. Те саме, що прасува́льник.

У шістнадцять років Джон кинув школу в Брукліні та працював спочатку гладильником, потім помічником водія вантажівки (із журн.).

Значення в інших словниках

1. гладильник — глади́льник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. гладильник — -а, ч. Робітник, який вирівнює, пригладжує що-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. гладильник — ГЛАДИ́ЛЬНИК, а, ч. Робітник, який вирівнює, пригладжує що-небудь.  Словник української мови в 11 томах