гладкий
ГЛАДКИ́Й, а́, е́.
Доволі товстий, який має повне тіло; вгодований, ситий.
Прийшов менший брат до старшого, а той сидить на рундуці такий гладкий та ситий, сказано – багатий (О. Стороженко);
Маленька гладка Кіті з пухкими губками, які вона раз у раз вередливо закопилювала, мені не подобалася (Б. Антоненко-Давидович);
На цей раз попався довгий і гладкий в'юн (М. Стельмах);
* Образно. Думки його були спокійні, якісь ситі та гладкі (І. Франко);
// Повний (про обличчя, щоки і т. ін.).
Його [Меметове] гладке обличчя і голена голова лисніли (М. Коцюбинський);
Він холодно глянув на цю, певне, старшу з пікетниць, пройшовся по інших неквапним, оцінливим поглядом, постояв насупившись, потім, круто повернувшись до людей гладкою спиною (О. Гончар).
ГЛА́ДКИЙ, а, е.
Без загинів, виступів, западин; рівний.
Дорога лінивого – то терновиння, а путь щирих – дорога гладка (Біблія. Пер. І. Огієнка);
Тихо-тихо сковзається вода в плесі, гладка, мов дзеркало (І. Франко);
Задзеленькотіли дзвіночки, й санки посунулися по гладкій дорозі (Ірина Вільде);
// Який не в'ється; пригладжений, прямий (про волосся).
Вітер висмикнув із гладкої зачіски пасмо темного волосся (В. Собко).
Словник української мови (СУМ-20)