глиба
ГЛИ́БА, и, ж.
Те саме, що бри́ла.
Летить каміння, летять глиби страшні на військо королівське (А. Шиян);
Коли зверху шугонула товстелезна глиба зеленого льоду, всі хлопчаки розступилися (П. Загребельний);
* Образно. Перед очима промайнула темна глиба автомашини (М. Руденко);
* У порівн. Матрос, як глиба, стояв лицем до зборів, уперся спиною об ґанок (Іван Ле).
Словник української мови (СУМ-20)