глиба

ГЛИ́БА, и, ж. Те саме, що бри́ла.

Летить каміння, летять глиби страшні на військо королівське (Шиян, Іван — мужицький син, 1959, 54);

На шляху незабаром почали траплятися земляні глиби на кризі (Видатні вітч. географи.., 1954, 58);

*Образно. Ми зрушили з місця глибу нечуваної ваги, глибу косності, неуцтва.. (Ленін, 31, 1951, 99);

*У порівн. Матрос, як глиба, стояв лицем до зборів, уперся спиною об ганок (Ле, Історія радості, 1947, 65).

Значення в інших словниках

1. глиба — правильніше: брила  «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
2. глиба — гли́ба іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
3. Глиба — Брила  Неправильно-правильно
4. глиба — -и, ж. Те саме, що брила.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. глиба — Брила, груда, грудомаха  Словник чужослів Павло Штепа
6. глиба — ГЛИ́БА, и, ж. Те саме, що бри́ла. Летить каміння, летять глиби страшні на військо королівське (А. Шиян); Коли зверху шугонула товстелезна глиба зеленого льоду, всі хлопчаки розступилися (П. Загребельний); * Образно.  Словник української мови у 20 томах
7. глиба — БРИ́ЛА (великий безформний шматок землі, каменю, льоду і т. ін.), ГЛИ́БА рідше, ГРУ́ДА розм., ГРУДОМА́ХА підсил. розм. Митя сидить на горбку, на замшілій брилі, і слухає гомін дітвори, брязкіт сапок об дрібне каміння...  Словник синонімів української мови