глиб
ГЛИБ, у, ч.
Те саме, що глибина́ 2, 3.
Ми нахилялись над краєм човна .. і дивились, як виринали з таємного глибу і скакали крізь наші пальці зелені іскри, одна, друга, десята... (М. Коцюбинський);
Дзюрить, дзижчить, дзюрчить, дзирчить вода, мелодії грає на каміння флейті, а в білих пін хвилястогривім рейді риб щічки розцвітають з глибу дна (Б.-І. Антонич);
З самого глибу серця виринають думки непримітні, гадки легкокрилі, самі мчаться і вас мчать за собою (Панас Мирний);
* У порівн. Ця справа була такою темною, як морський глиб (Іван Ле).
○ (1) У глиб (у глибочі́нь), у знач. прийм., з род. в.:
а) вказує на рух у середину чогось.
Всі троє ідуть у глиб подвір'я до старої хати (І. Микитенко);
Вона повільно здійметься над головами цих казкових людей, полине вище й вище, у глибочінь загадкового блакитного купола (О. Донченко);
Пужай протовпився в глиб колони (П. Автомонов);
б) вказує на віддалений час.
Геологічні ери, ясно і просто вкладаючись в лекцію, відносять уяву молоді в глиб мільйонів минулих років (О. Довженко);
Єдиний .. вияв народного світогляду – художня, поетична народна творчість. Практичне використання її творцями-одиницями сягає в глибочінь віків (М. Рильський).
Словник української мови (СУМ-20)