глибка

ГЛИ́БКА, и, ж., діал.

1. Яма.

Отут, ближче до призьби, темніє глибка, в якій літує качка (М. Стельмах);

Алессандро скинув трупа у глибку (М. Лукаш, пер. з тв. Д. Боккаччо);

// Заглибина, ямка.

Посеред хати на довбаному стільчику сидить коло обтесаного для ступи пня батько і теслицею вибиває глибку (М. Стельмах).

2. Льох, у якому тимчасово утримують ув'язнених.

– Та ви самі хоч як його покарайте, хоч у глибку на скілько запріте, все, що хочете – він на те заслужив (М. Костомаров);

– Повернулися назад, і сторожа пов'язана, і глибка порожня (П. Панч).

Значення в інших словниках

1. глибка — гли́бка іменник жіночого роду діал.  Орфографічний словник української мови
2. глибка — -и, ж., діал. 1》 Яма. || Заглибина, ямка. 2》 Льох, у якому тимчасово утримують ув'язнених.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. глибка — див. погріб  Словник синонімів Вусика
4. глибка — ЗАГЛИ́БИНА (заглиблене місце на чому-небудь), ЗАГЛИ́БЛЕННЯ, ПОГЛИ́БЛЕННЯ рідко; ВИ́ЇМКА, Я́МКА, ГЛИ́БКА діал. (невелика заглибина); ЗАПА́ДИНА (більших розмірів); ВДА́ВЛЕННЯ (УДА́ВЛЕННЯ), ВМ'Я́ТИНА (УМ'Я́ТИНА) рідко (від удару або тиснення); НІ́ША...  Словник синонімів української мови
5. глибка — ГЛИ́БКА, и, ж., діал. 1. Яма. Отут, ближче до призьби, темніє глибка, в якій літує качка (Стельмах, Гуси-лебеді.., 1964, 16); Алессандро скинув трупа у глибку (Боккаччо, Декамерон, перекл. Лукаша, 1964, 529); // Заглибина, ямка.  Словник української мови в 11 томах
6. глибка — Глибка, -ки ж. Подвалъ, подземелье. К. Досв. 106. Вкиньте в глибку сього бунтовника. К. ЧР. 346.  Словник української мови Грінченка