глибокий
ГЛИБО́КИЙ, а, е.
1. Який має велику глибину (у 1 знач.).
Внизу під греблею широкий ставок – тихий, ясний, глибокий-глибокий (І. Франко);
Зліворуч було якесь глибоке, бездонне провалля, і ліс падав у нього, витикаючи лиш вершини смерек (Г. Хоткевич);
// Який має більшу глибину порівняно з іншими однорідними предметами.
[Костомаров:] Наче ж брав я всі [тарілки], – ну, а глибока ж де? (П. Тичина);
Лягла між брів глибока зморшка та вже й не розправилась (В. Козаченко);
// Який здійснюється на значну глибину.
Глибока оранка ґрунту під посіви озимої пшениці після просапних культур здебільшого не є необхідним заходом, а часто навіть призводить до зниження врожаю (з наук. літ.);
Набагато збільшити видобуток нафти дозволяє нова техніка глибокого буріння (із журн.);
// Який має велику відстань від краю чого-небудь всередину.
Пан Адам мовчки простяга руку в напрямку внутрішніх хат, де глибоким отвором чорніють двері (М. Коцюбинський);
// Який не має видимих меж.
Вона [тиша] виповняла ввесь двір, таїлась в деревах, залягла по глибоких блакитних просторах (М. Коцюбинський);
На землю приліг Та й задивився в глибокеє небо (Д. Павличко).
2. Який міститься або лежить на значній глибині (у 2 знач.), далеко від поверхні, проникає на значну відстань всередину чого-небудь.
Поцілував, перехрестив [Гонта дітей], Покрив, засипає: “Спочивайте, сини мої, В глибокій оселі!” (Т. Шевченко);
[Хор дівчат:] Місячний промінь скоріш не дістанеться До океану глибокого дна, Аніж не влучить стріла Артемідина В серце безумця зухвале, палке (Леся Українка);
Місце було дуже вигідне: глибока яруга, поросла чагарем, прикрита з усіх боків дубовим лісом, з доброю, невижатою травою (Григорій Тютюнник);
// Який виходить з глибини (у 3 знач.) (про зітхання, дихання).
Старечі уста непомітно ворушаться, з повного ущерть серця раз у раз вириваються глибокі зітхання (М. Коцюбинський).
3. Розташований далеко від якого-небудь місця, пункту; віддалений.
– Полонених відправлено в глибокий тил. Ворог відступає на всіх фронтах (Ю. Яновський);
// перен. Дуже давній, дуже віддалений; стародавній, незапам'ятний (про час).
Початок наших церковних братств криється в глибокій давнині – в Іпатієвім літописі під роками 1134 та 1159 уже згадуються церковні “братчини” (І. Огієнко);
Генеалогічне коріння роду фон-Дорнів ховалося в глибокій старовині (В. Собко).
4. Який відзначається глибиною (у 5 знач.).
Сердечно дякую Вам [І. Франкові] не тільки за пам'ять, але й за цей прекрасний, високопоетичний і глибокий твір [поему “Мойсей”] (М. Коцюбинський);
Земля думала глибоку думку (М. Хвильовий);
// Якому властива позитивність дій, думок, вчинків; серйозний, вдумливий (про людей).
Я мрію про те, щоб у нас було якнайбільше глибокої поважної інтелігенції (О. Кобилянська);
[Берест:] Я вірю в Кречета. Молодий він, але глибокий, талановитий... (О. Корнійчук);
// Істотний, значний.
Під час хімічних реакцій відбуваються глибокі зміни речовин. Молекули одних речовин руйнуються, і замість них утворюються молекули інших (з навч. літ.).
5. Який досяг високого ступеня; сильний (про душевний стан, почуття і т. ін.).
Вона ходила по залі з кутка в куток, .. на лиці був розлитий глибокий, безнадійний смуток (Леся Українка);
В погляді тому побачив старий Зуб глибоке ніжне кохання і порадувався в душі (В. Собко);
// Повний, цілковитий.
Ліс наливала така глибока тиша, що шелестіння сухих гіллячок .. здавалось йому [Іванові] голосним лускотом пня (М. Коцюбинський);
Довга, глибока мовчанка. Десь поза хатою квокче курка (Ю. Яновський);
// Який досяг вищого ступеня виявлення, вищої межі в розвитку, наближається до кінця.
Незважаючи на глибоку старість, Захар Беркут був іще сильний і кремезний (І. Франко);
Тільки було тоді літо раннє, а зараз осінь глибока (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)