глибоко
ГЛИБО́КО див. гли́боко.
ГЛИ́БОКО, рідко ГЛИБО́КО.
1. Присл. до глибо́кий.
Глибоко в долині блакитна Спокійна річка біжить (Леся Українка);
У вогкий пісок глибоко вбито вербового кілка (О. Донченко);
Мій начальник Абрамов глибоко зітхнув (Б. Антоненко-Давидович);
Ці кручі йому теж залишилися глибоко в пам'яті (Яків Баш);
Шевченкові твори мають ще ту перевагу, що вони всі глибоко народні (І. Нечуй-Левицький).
2. у знач. пред. Про значну відстань вглиб, про велику глибину.
Там-то глибоко – жабі по око! (прислів'я);
– Ух, глибоко! Ух, глибоко! Гляди, не втопися ще (Панас Мирний).
Словник української мови (СУМ-20)