глибоко
ГЛИ́БОКО, рідко ГЛИБО́КО.
1. Присл. до глибо́кий.
Глибоко в долині блакитна Спокійна річка біжить (Л. Укр., IV, 1954, 94);
У вогкий пісок глибоко вбито вербового кілка (Донч., V, 1957, 7);
Ці кручі йому теж залишилися глибоко в пам’яті (Баш, Вибр., 1948, 12);
За своїм характером народна художня творчість є глибоко реалістичною (Мист., 6, 1955, 6).
2. у знач. присудк. сл. Про значну відстань вглиб, про велику глибину.
Там-то глибоко — жабі по око! (Укр.. присл.., 1955, 322);
— Ух, глибоко! Ух, глибоко! Гляди, не втопися ще (Мирний, III, 1954, 107).
Словник української мови (СУМ-11)