глибокий

ГЛИБО́КИЙ, а, е.

1. Який має велику глибину (у 1 знач.).

Внизу під греблею широкий ставок – тихий, ясний, глибокий-глибокий (І. Франко);

Зліворуч було якесь глибоке, бездонне провалля, і ліс падав у нього, витикаючи лиш вершини смерек (Г. Хоткевич);

// Який має більшу глибину порівняно з іншими однорідними предметами.

[Костомаров:] Наче ж брав я всі [тарілки], – ну, а глибока ж де? (П. Тичина);

Лягла між брів глибока зморшка та вже й не розправилась (В. Козаченко);

// Який здійснюється на значну глибину.

Глибока оранка ґрунту під посіви озимої пшениці після просапних культур здебільшого не є необхідним заходом, а часто навіть призводить до зниження врожаю (з наук. літ.);

Набагато збільшити видобуток нафти дозволяє нова техніка глибокого буріння (із журн.);

// Який має велику відстань від краю чого-небудь всередину.

Пан Адам мовчки простяга руку в напрямку внутрішніх хат, де глибоким отвором чорніють двері (М. Коцюбинський);

// Який не має видимих меж.

Вона [тиша] виповняла ввесь двір, таїлась в деревах, залягла по глибоких блакитних просторах (М. Коцюбинський);

На землю приліг Та й задивився в глибокеє небо (Д. Павличко).

2. Який міститься або лежить на значній глибині (у 2 знач.), далеко від поверхні, проникає на значну відстань всередину чого-небудь.

Поцілував, перехрестив [Гонта дітей], Покрив, засипає: “Спочивайте, сини мої, В глибокій оселі!” (Т. Шевченко);

[Хор дівчат:] Місячний промінь скоріш не дістанеться До океану глибокого дна, Аніж не влучить стріла Артемідина В серце безумця зухвале, палке (Леся Українка);

Місце було дуже вигідне: глибока яруга, поросла чагарем, прикрита з усіх боків дубовим лісом, з доброю, невижатою травою (Григорій Тютюнник);

// Який виходить з глибини (у 3 знач.) (про зітхання, дихання).

Старечі уста непомітно ворушаться, з повного ущерть серця раз у раз вириваються глибокі зітхання (М. Коцюбинський).

3. Розташований далеко від якого-небудь місця, пункту; віддалений.

– Полонених відправлено в глибокий тил. Ворог відступає на всіх фронтах (Ю. Яновський);

// перен. Дуже давній, дуже віддалений; стародавній, незапам'ятний (про час).

Початок наших церковних братств криється в глибокій давнині – в Іпатієвім літописі під роками 1134 та 1159 уже згадуються церковні “братчини” (І. Огієнко);

Генеалогічне коріння роду фон-Дорнів ховалося в глибокій старовині (В. Собко).

4. Який відзначається глибиною (у 5 знач.).

Сердечно дякую Вам [І. Франкові] не тільки за пам'ять, але й за цей прекрасний, високопоетичний і глибокий твір [поему “Мойсей”] (М. Коцюбинський);

Земля думала глибоку думку (М. Хвильовий);

// Якому властива позитивність дій, думок, вчинків; серйозний, вдумливий (про людей).

Я мрію про те, щоб у нас було якнайбільше глибокої поважної інтелігенції (О. Кобилянська);

[Берест:] Я вірю в Кречета. Молодий він, але глибокий, талановитий... (О. Корнійчук);

// Істотний, значний.

Під час хімічних реакцій відбуваються глибокі зміни речовин. Молекули одних речовин руйнуються, і замість них утворюються молекули інших (з навч. літ.).

5. Який досяг високого ступеня; сильний (про душевний стан, почуття і т. ін.).

Вона ходила по залі з кутка в куток, .. на лиці був розлитий глибокий, безнадійний смуток (Леся Українка);

В погляді тому побачив старий Зуб глибоке ніжне кохання і порадувався в душі (В. Собко);

// Повний, цілковитий.

Ліс наливала така глибока тиша, що шелестіння сухих гіллячок .. здавалось йому [Іванові] голосним лускотом пня (М. Коцюбинський);

Довга, глибока мовчанка. Десь поза хатою квокче курка (Ю. Яновський);

// Який досяг вищого ступеня виявлення, вищої межі в розвитку, наближається до кінця.

Незважаючи на глибоку старість, Захар Беркут був іще сильний і кремезний (І. Франко);

Тільки було тоді літо раннє, а зараз осінь глибока (О. Гончар).