глинка
ГЛИ́НКА, и, ж.
1. Пестл. до гли́на.
Жовто виблискувала глинка, гарно і масно розляглися ріллі (Б. Харчук);
Вона змащувала полупані стіни, білила глинкою для чистоти і привітності (І. Чендей).
2. Біла глина, що використовується для виготовлення порцелянових та фаянсових виробів, а також у паперовій, текстильній та інших галузях промисловості; каолін.
Глинка, або каолін, високий сорт звичайної глини, являє собою продукт розпаду польовошпатових порід (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)