глинкуватий

ГЛИНКУВА́ТИЙ, а, е.

Який має у своєму складі домішок глини.

Збігши з шумом і шелестом із гір, вийшла [річка] на рівнину і тече тихо, широко в гладкім, глинкуватім кориті (І. Франко);

Земля скрізь однакова, лиш одна чорна і м'яка, а друга глинкувата або з піском (Мирослав Ірчан).

Значення в інших словниках

1. глинкуватий — глинкува́тий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. глинкуватий — -а, -е. Який має у своєму складі домішок глини.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. глинкуватий — Глинкува́тий, -та, -те  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. глинкуватий — ГЛИНКУВА́ТИЙ, а, е. Який має у своєму складі домішок глини. Збігши з шумом і шелестом із гір, вийшла [ріка] на рівнину і тече тихо, широко в гладкім, глинкуватім кориті (Фр., VIII, 1952, 381); Земля скрізь однакова, лиш одна чорна і м’яка, а друга глинкувата або з піском (Ірчан, II, 1958, 84).  Словник української мови в 11 томах