Великий тлумачний словник сучасної української мови
Значення в інших словниках
глинкуватий —
глинкува́тий прикметник
Орфографічний словник української мови
глинкуватий —
ГЛИНКУВА́ТИЙ, а, е. Який має у своєму складі домішок глини. Збігши з шумом і шелестом із гір, вийшла [річка] на рівнину і тече тихо, широко в гладкім, глинкуватім кориті (І. Франко); Земля скрізь однакова, лиш одна чорна і м'яка, а друга глинкувата або з піском (Мирослав Ірчан).
Словник української мови у 20 томах
глинкуватий —
Глинкува́тий, -та, -те
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
глинкуватий —
ГЛИНКУВА́ТИЙ, а, е. Який має у своєму складі домішок глини. Збігши з шумом і шелестом із гір, вийшла [ріка] на рівнину і тече тихо, широко в гладкім, глинкуватім кориті (Фр., VIII, 1952, 381); Земля скрізь однакова, лиш одна чорна і м’яка, а друга глинкувата або з піском (Ірчан, II, 1958, 84).
Словник української мови в 11 томах