глинкуватий
ГЛИНКУВА́ТИЙ, а, е. Який має у своєму складі домішок глини.
Збігши з шумом і шелестом із гір, вийшла [ріка] на рівнину і тече тихо, широко в гладкім, глинкуватім кориті (Фр., VIII, 1952, 381);
Земля скрізь однакова, лиш одна чорна і м’яка, а друга глинкувата або з піском (Ірчан, II, 1958, 84).
Словник української мови (СУМ-11)