глинище

ГЛИ́НИЩЕ, а, с.

Місце, яма, звідки беруть глину.

Наймичка спекла паску для слуг – і пішла в глинище по глину (І. Нечуй-Левицький);

[Джонс:] Отсе я, бачите, ґрунтець купив та й глинище на ньому, а не знаю, чи путня глина (Леся Українка);

В дворі у нас почали копати глинище (С. Васильченко).

Значення в інших словниках

1. глинище — гли́нище іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. глинище — -а, с. Місце, яма, звідки беруть глину.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. глинище — див. яма  Словник синонімів Вусика
4. глинище — ГЛИ́НИЩЕ, а, с. Місце, яма, звідки беруть глину. Раз в велику суботу наймичка спекла паску для слуг — і пішла в глинище по глину (Н.-Лев., III, 1956, 205); [Джонс:] Отсе я, бачите, грунтець купив та й глинище на ньому, а не знаю, чи путня глина (Л. Укр.  Словник української мови в 11 томах
5. глинище — Глинище, -ща с. Мѣсто, яма, откуда беруть глину, глинница. Левиц. І. 103.  Словник української мови Грінченка