глинище
ГЛИ́НИЩЕ, а, с. Місце, яма, звідки беруть глину.
Раз в велику суботу наймичка спекла паску для слуг — і пішла в глинище по глину (Н.-Лев., III, 1956, 205);
[Джонс:] Отсе я, бачите, грунтець купив та й глинище на ньому, а не знаю, чи путня глина (Л. Укр., III, 1952, 94);
В дворі у нас почали копати глинище (Вас., II, 1959, 473).
Словник української мови (СУМ-11)