Значення в інших словниках
-
глинище —
гли́нище іменник середнього роду
Орфографічний словник української мови
-
глинище —
-а, с. Місце, яма, звідки беруть глину.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
глинище —
ГЛИ́НИЩЕ, а, с. Місце, яма, звідки беруть глину. Наймичка спекла паску для слуг – і пішла в глинище по глину (І. Нечуй-Левицький); [Джонс:] Отсе я, бачите, ґрунтець купив та й глинище на ньому, а не знаю, чи путня глина (Леся Українка); В дворі у нас почали копати глинище (С. Васильченко).
Словник української мови у 20 томах
-
глинище —
ГЛИ́НИЩЕ, а, с. Місце, яма, звідки беруть глину. Раз в велику суботу наймичка спекла паску для слуг — і пішла в глинище по глину (Н.-Лев., III, 1956, 205); [Джонс:] Отсе я, бачите, грунтець купив та й глинище на ньому, а не знаю, чи путня глина (Л. Укр.
Словник української мови в 11 томах
-
глинище —
Глинище, -ща с. Мѣсто, яма, откуда беруть глину, глинница. Левиц. І. 103.
Словник української мови Грінченка