глитайський
ГЛИТА́ЙСЬКИЙ, а, е.
Прикм. до глита́й.
Вони, оті глитайські синки, як зайці, полохливі (А. Шиян);
// Належний глитаєві.
Часом згадаю, що не на себе роблю – глитайське добро збільшую, – гірко мені зробиться (І. Муратов);
Стоять нерухомо на вигоні глитайські вітряки (А. Шиян);
// Власт. глитаєві, глитаям, характерний для глитаїв.
Він [управитель] завів у економії справжні глитайські порядки (Б. Грінченко);
Знала вже глитайську вдачу жінка, – чим привітніший Кочубей, тим міцніше затягає петлю на шиї (О. Донченко).
Словник української мови (СУМ-20)