глитайський
ГЛИТА́ЙСЬКИЙ, а, е. Прикм. до глита́й.
Озброєна глитайська зграя вчинила жорстоку розправу над повстанцями (Кучер, Дорога.., 1958, 5);
// Належний глитаєві.
Часом згадаю, що не на себе роблю — глитайське добро збільшую, — гірко мені зробиться (Мур., Бук. повість, 1959, 10);
Стоять нерухомо на вигоні глитайські вітряки (Шиян, Переможці, 1950, 87);
// Власт. глитаєві.
Знала вже глитайську вдачу жінка, — чим привітніший Кочубей, тим міцніше затягає петлю на шиї (Донч., III, 1956, 8).
Словник української мови (СУМ-11)