глитнути
ГЛИТНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., що.
Однокр. до глита́ти.
– А бач, торгуєте? – одказав хазяїн, глитнувши чималий ковток чаю... (Панас Мирний);
– Ні, я... я... – работорговець судомно глитнув. – Я хочу сказати, що вашу світлість, очевидно, ввели в оману радники (О. Авраменко).
Словник української мови (СУМ-20)