глючити
ГЛЮ́ЧИТИ, чить, недок., жарг.
1. безос. Про хворобливий стан, звичайно викликаний алкоголем або наркотиками.
Мене знову глючить (Л. Дереш);
– Думаєш, мене глючило? (Ю. Андрухович).
2. Працювати з помилками, збоями (перев. про комп'ютерну програму, комп'ютер).
Якщо комп'ютер глючить, потрібно здійснити його діагностику (із журн.);
Глючить мобільний телефон? Ми Вам допоможемо! (з мови реклами).
Словник української мови (СУМ-20)