глядач
ГЛЯДА́Ч, а́, ч.
1. Той, хто дивиться на що-небудь, спостерігає щось.
Наче золотою сіткою оповито майдан, коло музик, різнобарвну і різновікову юрму глядачів, що зібралася круг кола (М. Коцюбинський);
Доки малюк намагався потягти важку лопату, – його вже оточили глядачі, робітники зміни (Ю. Яновський);
* У порівн. Він, як виловлена риба, лежав нерухомо і тільки вгадував, що поруч буяє життя, і безсило дивився на нього збоку, наче сторонній глядач (З. Тулуб).
2. Той, хто дивиться виставу, фільм, спортивне змагання і т. ін.
– Ми все зробимо: і будку для апаратури, і екран дівчата з полотна пошиють, і лави змайструємо для глядачів, але нам потрібні гроші (А. Шиян);
Цирк справив на мене таке враження, що я буквально очманів. Я так реготав, так кричав, так підскакував, що глядачі оберталися на мене (В. Нестайко);
Коли вистава скінчилася і тлум глядачів із галасом висипався з театру, ліхтарник з нетерпінням чекав своїх клієнтів (Ю. Винничук).
Словник української мови (СУМ-20)