глядач
ГЛЯДА́Ч, а́, ч.
1. Той, хто дивиться на що-небудь, спостерігає щось.
Наче золотою сіткою оповито майдан, коло музик, різнобарвну і різновікову юрму глядачів, що зібралася круг кола (М. Коцюбинський);
Доки малюк намагався потягти важку лопату, – його вже оточили глядачі, робітники зміни (Ю. Яновський);
* У порівн. Він, як виловлена риба, лежав нерухомо і тільки вгадував, що поруч буяє життя, і безсило дивився на нього збоку, наче сторонній глядач (З. Тулуб).
2. Той, хто дивиться виставу, фільм, спортивне змагання і т. ін.
– Ми все зробимо: і будку для апаратури, і екран дівчата з полотна пошиють, і лави змайструємо для глядачів, але нам потрібні гроші (А. Шиян);
Цирк справив на мене таке враження, що я буквально очманів. Я так реготав, так кричав, так підскакував, що глядачі оберталися на мене (В. Нестайко);
Коли вистава скінчилася і тлум глядачів із галасом висипався з театру, ліхтарник з нетерпінням чекав своїх клієнтів (Ю. Винничук).
Значення в інших словниках
- глядач — гляда́ч іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- глядач — [гл'адач] -ача, ор. -ачем, м. (на) -ачев'і/ -ачу, кл. -ачу, мн. -ач'і, -ач'іў Орфоепічний словник української мови
- глядач — -а, ч. 1》 Той, хто дивиться на що-небудь, спостерігає щось. 2》 Той, хто дивиться сценічну або екранізовану виставу. Великий тлумачний словник сучасної мови
- глядач — СПОСТЕРІГА́Ч (той, хто спостерігає, стежить за ким-, чим-небудь, підмічає щось), СПОСТЕРЕ́ЖНИК, СПОГЛЯДА́Ч, СПОГЛЯДА́ЛЬНИК, ОБСЕРВА́ТОР книжн.; ГЛЯДА́Ч (той, хто дивиться на що-небудь, спостерігає щось з цікавості тощо). Словник синонімів української мови
- глядач — Гляда́ч, -ча́, -че́ві, -че́м, -да́чу! -дачі́, -чі́в, -ча́м Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- глядач — ГЛЯДА́Ч, а́, ч. 1. Той, хто дивиться на що-небудь, спостерігає щось. Наче золотою сіткою оповито майдан, коло музик, різнобарвну і різновікову юрму глядачів, що зібралася круг кола (Коцюб. Словник української мови в 11 томах