1. Орфоепічний словник української мови

глядач

гляда́ч

[гл'адач]

-ача, ор. -ачем, м. (на) -ачев'і/ -ачу, кл. -ачу, мн. -ач'і, -ач'іў

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. глядач — гляда́ч іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. глядач — -а, ч. 1》 Той, хто дивиться на що-небудь, спостерігає щось. 2》 Той, хто дивиться сценічну або екранізовану виставу. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. глядач — ГЛЯДА́Ч, а́, ч. 1. Той, хто дивиться на що-небудь, спостерігає щось. Наче золотою сіткою оповито майдан, коло музик, різнобарвну і різновікову юрму глядачів, що зібралася круг кола (М. Словник української мови у 20 томах
  4. глядач — СПОСТЕРІГА́Ч (той, хто спостерігає, стежить за ким-, чим-небудь, підмічає щось), СПОСТЕРЕ́ЖНИК, СПОГЛЯДА́Ч, СПОГЛЯДА́ЛЬНИК, ОБСЕРВА́ТОР книжн.; ГЛЯДА́Ч (той, хто дивиться на що-небудь, спостерігає щось з цікавості тощо). Словник синонімів української мови
  5. глядач — Гляда́ч, -ча́, -че́ві, -че́м, -да́чу! -дачі́, -чі́в, -ча́м Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. глядач — ГЛЯДА́Ч, а́, ч. 1. Той, хто дивиться на що-небудь, спостерігає щось. Наче золотою сіткою оповито майдан, коло музик, різнобарвну і різновікову юрму глядачів, що зібралася круг кола (Коцюб. Словник української мови в 11 томах