глухий

глухи́й

[глухий]

м. (на) -хому/-х'ім, мн. -х'і

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. глухий — (хто) ЯК ІМ. глухман, глушман; (звук) приглушений; (світ) нечуйний, байдужий; (- боротьбу) прихований; (гай) дикий, (шлях) відлюдний, безлюдний; (- село) віддалений; (паркан) суцільний, непроникний; (- осінь) пізній, глибокий; глухенький, глухуватий, г. приглуховатий, сил. глухий, як пень. Словник синонімів Караванського
  2. глухий — Глухань, глухар, глухенький, глухісінький, глухонімий, глухуватий, глушець, глушко, глушман, недочувайло, приглухуватий Фразеологічні синоніми: глуха тетеря; глухий, як пень; тугий на вухо Приповідки: Розуміється, як глуха в танцях. Немає більше глухого од такого, що не хоче слухати Словник синонімів Вусика
  3. глухий — (який не чує) глухуватий, туговухий, (притишений звук) приглушений, (неосвоєний ліс) дикий, незайманий. Словник синонімів Полюги
  4. глухий — ГЛУХИ́Й, а́, е́. 1. Який нічого не чує або недочуває. Немає більше глухого од такого, що не хоче слухати (Номис, 1864, № 4677); Мовчить баба та своє провадить. Глуха, видко (Коцюб., І, 1955, 454); Даремно прислухається [дуб]. Словник української мови в 11 томах
  5. глухий — БАЙДУ́ЖИЙ (про людину — який не виявляє зацікавлення до навколишнього, не схильний до почуттів, пристрастей), БАЙДУ́ЖНИЙ рідше, ІНДЕФЕРЕ́НТНИЙ книжн. Словник синонімів української мови
  6. глухий — ГЛУХИ́Й, а́, е́. 1. Який нічого не чує або недочуває. Немає більше глухого од такого, що не хоче слухати (прислів'я); Мовчить баба та своє провадить. Глуха, видко (М. Коцюбинський); Старий був зовсім глухий і ледве рухався від важкого ревматизму (З. Словник української мови у 20 томах
  7. глухий — Глухий, як недочує, то вигадає. Коли хто перекручує факт, або оповідання. Добре глухому, не каже нікому. Нікого не обмовляє. Мовчи глуха, то буде менше гріха. Як не знаєш добре справи, то і не оповідай. Не говори брехні, бо це гріх. Приповідки або українсько-народня філософія
  8. глухий — А, -е. Безпросвітний, безперспективний, безнадійний. Глухий варіант. Словник сучасного українського сленгу
  9. глухий — загна́ти / заганя́ти в (тісни́й (глухи́й)) кут. 1. кого. Поставити кого-небудь у скрутне, безвихідне становище. Скалічили, розпотрошили. І всіх (челядників) в тісний загнали кут (І. Котляревський); Загнав Лукавого в глухий кут, припер до муру й .. Фразеологічний словник української мови
  10. глухий — Глухи́й, -ха́, -хе́; -хі́, -хи́х Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. глухий — глухи́й прикметник Орфографічний словник української мови
  12. глухий — -а, -е. 1》 Який нічого не чує або недочуває. || у знач. ім. глухий, -хого, ч.; глуха, -хої, ж. Той (та), що нічого не чує або недочуває. || перен. Який не прислухається до чиєїсь думки, який нечуйно ставиться до людей; нечуйний, байдужий. Великий тлумачний словник сучасної мови