глухий

БАЙДУ́ЖИЙ (про людину — який не виявляє зацікавлення до навколишнього, не схильний до почуттів, пристрастей), БАЙДУ́ЖНИЙ рідше, ІНДЕФЕРЕ́НТНИЙ книжн., БАЙДУ́ЖЛИВИЙ рідко; АПАТИ́ЧНИЙ (байдужий і млявий); ЗБАЙДУЖІ́ЛИЙ, ЗНЕОХО́ЧЕНИЙ (який втратив цікавість до кого-, чого-небудь); БЕЗПРИ́СТРАСНИЙ (не схильний до почуттів, пристрастей); НЕУВА́ЖНИЙ, НЕУВА́ЖЛИВИЙ рідше (який не виявляє уваги в ставленні до кого-, чого-небудь); ГЛУХИЙ підсил., СЛІПИ́Й підсил. (перев. до чого — який не звертає уваги на кого-, що-небудь, не виявляє зацікавленості в чомусь). Псаломщик, глянувши на ридаючого рекрута, одвернувся, лишаючись байдужим до всього, що тут відбувалося (А. Шиян); В останні часи вона почувала себе такою втомленою, такою апатичною, байдужною до всього (М. Коцюбинський); (Бобочка:) Я вам родич і на правах родича не можу залишатися індиферентним (В. Собко); Ватя.. була непроворна, спокійна, нешвидка і ніби апатична до всього (І. Нечуй-Левицький); Батько вернув із криміналу зломаний, знеохочений (І. Франко); Тихонов гостро бачить і чудесно описує світ. Але він — далеко не безпристрасний спостерігач (М. Рильський); Коли Марійка приходила без запрошення, Ніна була неуважна і явно не раділа їй (О. Донченко); Неспокій знову вселився у Чорногорця. Він ходив неуважливий, все на самоті (І. Сенченко); Вчений будь-якого фаху чи практик із практиків у сільському господарстві чи в промисловості, глухий до пісні, сліпий до картин і статуй, байдужий до цвітіння і розкоші живої природи — не може назватись повноцінною людиною (М. Рильський). — Пор. нечу́лий.

ГЛУХИ́Й (про голос, звуки — який нечітко чується); ПРИГЛУ́ШЕНИЙ (трохи стишений); ПРИГЛУ́ХЛИЙ, ГЛУХУВА́ТИЙ розм., ЗАТУШКО́ВАНИЙ розм. (про голос — який звучить не досить дзвінко); ЗДА́ВЛЕНИЙ, ЗДУ́ШЕНИЙ, ПРИДА́ВЛЕНИЙ, ПРИДУ́ШЕНИЙ, ЗАДА́ВЛЕНИЙ (про голос, ридання і т. ін.); УТРО́БНИЙ, НУТРЯНИ́Й розм. (про голос — який звучить ніби з утроби, грубо); ЗАМОГИ́ЛЬНИЙ, ГРОБОВИ́Й, МОГИ́ЛЬНИЙ розм. (про голос — з похмурим відтінком). М'який килим на підлозі робив її кроки глухими, ледве чутними (О. Донченко); З-за міста гримнув сильний вибух, звук його був, приглушений якийсь (Г. Епік); То був втомлений, приглухлий голос старого чоловіка (П. Загребельний); З порога обізвався глухуватий голос Левка (М. Стельмах); Голос мав (співак) затушкований і сиплуватий на верхньому та середньому регістрах (з мемуарів); Здавлений плач розносився по кімнаті (О. Кобилянська); Зрідка було чути здушений стогін (С. Журахович); Люди співають глухими, придавленими басами (Ю. Яновський); Раптом серед загальної тиші почулося глухе, придушене ридання Устини (А. Шиян); — Я забула, який сьогодні день? — спитала Гризельда таким глухим та задавленим голосом, неначе він виходив з могили (І. Нечуй-Левицький); Засміявся Турчинович знайомим утробним сміхом (П. Колесник); Офіцер підвівся і глибоким нутряним голосом проказав: — Прийдуть з півночі стовпища варварів і заженуть нас на півострів (П. Колесник); Зінька не впізнала голосу — глухий і замогильний (А. Головко); Повів (співак) згорда оком по зібраних, назираючи, яке враження зробив на них його гробовий голос (Лесь Мартович); — Ходіть сюди, діти! — промовив дід глибоким,.. могильним голосом (І. Франко). — Пор. 4. низьки́й.

ГЛУХИ́Й (який не чує); ГЛУХУВА́ТИЙ, ПРИ́ГЛУХИЙ, ТУГОВУ́ХИЙ рідше, ГЛУХЕ́НЬКИЙ розм., ПРИ́ГЛУ́ХУВАТИЙ розм. (який недочуває). — Та чи ви глухі, тітонько? Оглухли? (О. Довженко); У сорок першому році його батько, хоч був глухуватий після контузії, одержаної ще в першу світову війну, пішов на фронт (П. Загребельний); Проповідник, старий Вінцентій, ..чоловік предобродушний і приглухий (І. Франко); Як людина, що звикла говорити з туговухим чи під великий шум, поранений нерозмірено голосно відповів (А. Головко); Не показна вона з себе, кирпатенька і трошки глухенька (Ганна Барвінок); При столі.. сидять: старий Гільзе, його стара жінка, сліпа й приглухувата, їх син Готліб і невістка Луїза (Леся Українка).

ГЛУХИ́Й (про ліс, сад і т. ін. — дуже зарослий, густий), ДИ́КИЙ, НЕЗА́ЙМАНИЙ (про ліс — не змінений втручанням людини); ЗДИЧА́ВІЛИЙ, ЗДИЧІ́ЛИЙ (позбавлений догляду). В глухих дібровах партизани кують відплату ворогам (В. Сосюра); Місце було глухе та дике! Столітні дуби, височенні осокори та широковіті липи укривали його своєю тінню (Панас Мирний); Густий, незайманий ліс, повитий грубезними ліанами, вкривав узгір'я (Ю. Смолич); Спустіла балка, тільки на її схилах росли ще здичавілі садки (І. Цюпа). — Пор. 2. густи́й, непрохідни́й.

ГЛУХИ́Й ім. (людина, яка не чує або погано чує), ГЛУХА́Р розм., ГЛУХА́НЬ розм., ГЛУШКО́ зневажл., ГЛУШМА́Н зневажл., ГЛУХА́ ТЕТЕ́РЯ зневажл. Глухий не дочує, то вигадає (прислів'я); (Федорович:) Що?.. Як ти сказав, Васильовичу? (Васильович:) Глухар! (І. Микитенко); До нього знову повернулися пісня і слух, хоча довго не хотіли примиритися з цим ті безжалісні просмішники, які навіки охрестили його глуханем (М. Стельмах); "Чернички".. говорили йому всякі страмні слова, гадаючи, що глушко нічого з того не чує (переклад М. Лукаша); Батько, затятий мовчун, прозваний у селі глушманом, раптом заговорив (В. Речмедін); Ще буду дідом — глухою тетерею, не чутиму дзвонове "бев" та "бев!" (В. Бичко).

ГУСТИ́Й (про гілки, рослини і т. ін., розташовані близько один від одного), РЯСНИ́Й, РЯСНИ́СТИЙ рідше; ДРІМУ́ЧИЙ (про ліс); КУПЧА́СТИЙ, ВРУ́НИ́СТИЙ, РУНИ́СТИЙ (про злаки, трави тощо); КОРЧА́СТИЙ (про кущі). Густі ліси вкривали гори й яри, неначе густе руно (І. Нечуй-Левицький); У садах, що край ріки, Аж на берег на дністровий Гне врожай рясні гілки (І. Нехода); Рясниста пашня; Нам, що були родом з Карпат.., ліси дрімучі не дивина (І. Муратов); Тихо шепотілося під подувом легковійного вітерця широке поле, вкрите гострим запахом крислатого, купчастого базиліка (Я. Качура); Милують око врунисті пшениці (з журналу); В бригаді Теклі рунистий хліб, вкорінився добре (К. Гордієнко); Із заростів корчастої ліщини Там і донині зрубом порохнявим Біліє (криниця) вдень (І. Вирган). — Пор. 1. бу́йний, 3. глухи́й.

НИЗЬКИ́Й (про звук, голос, сміх і т. ін. — який належить до нижнього регістру), НИЗОВИ́Й, ГУСТИ́Й, ТОВСТИ́Й розм. (низький і повнозвучний); БАСИ́СТИЙ, БАСОВИ́ТИЙ (дуже низький, з басовими нотами); ГРУ́БИЙ (низький, часто різкий, неприємний для слуху). У неї був глибокий гортанний голос, низьке контральто (В. Собко); М'який низовий баритон (Казанцева) лащився до її душі (І. Нечуй-Левицький); Тільки густий і низький.. гудок сусідньої фабрики вивів із задуми Галину (Є. Кротевич); — І якого тобі чорта треба? — гримнув під вікном просто Левантини сердитий товстий голос (Б. Грінченко); З пониззя Дніпра долинув басистий гудок пароплава (С. Скляренко); Чулася дрібна жіноча річ, груба чоловіча мова (Панас Мирний). — Пор. 1. глухи́й.

ПІ́ЗНІЙ (про вечір, ніч, осінь тощо), ГЛИБО́КИЙ, ЗАПІ́ЗНІЙ підсил.; ГЛУХИ́Й розм., ГЛУ́ПИЙ розм., ДО́БРИЙ розм. (перев. про ніч). Дуже пізньою добою погасло світло в Єреміїних покоях (І. Нечуй-Левицький); Осінь уже глибока стояла, вітер холодний віє, так наскрізь і пронизує (Панас Мирний); Запізня була вже осінь — потоки і ручаї По рівчаку пожовклому, по вимоклій колії... (Я. Шпорта); Глухої ночі повертається Мирон до своєї постарілої хати (М. Стельмах); Стояла глупа осінь, по вулицях роз'їздили козаки і не можна було світити світла (І. Микитенко); Припадеш вухом до землі й починаєш прислухатись: а що ж там діється в чорній глибині, де завжди морок, де ніч глупа (Є. Гуцало); Отець і син уже в добру ніч зайшли додому (І. Франко).

ПРИХО́ВАНИЙ (який не виявляється відкрито або повною мірою), ПРИКРИ́ТИЙ, ПРИГЛУ́ШЕНИЙ, ПОТАЙНИ́Й, ПОТАЄ́МНИЙ, ПРИТА́ЄНИЙ, ЗАТА́ЄНИЙ, СХО́ВАНИЙ, УКРИ́ТИЙ (ВКРИ́ТИЙ), ЗАКРИ́ТИЙ, ЗАМАСКО́ВАНИЙ, ЗАВУАЛЬО́ВАНИЙ, ГЛУХИ́Й, ТЕ́МНИЙ, ПІДФАРБОВАНИЙ розм., СКРИ́ТИЙ розм., ПІДСПУ́ДНИЙ книжн., ПОТЕНЦІ́ЙНИЙ книжн., ПОТЕНЦІА́ЛЬНИЙ книжн. рідко, ЛАТЕНТНИЙ спец., РЕЦЕСИ́ВНИЙ біол. Барабаш навіть зареготав, і Калач правильно відчув у хлопцевому реготі приховані ревнощі (Л. Смілянський); Проценкові стало аж страшно від такої голої та нічим не прикритої правди (Панас Мирний); В його голосі відчувалася батьківська скорбота, приглушений біль (М. Чабанівський); — Про що ви говорите? Не доберу, — сказав Прохор, справді не вгадуючи потайних намірів тестя (А. Шиян); Його потаємні думки і надії збулися, і він з перемоги радів (Л. Первомайський); Його вигострене око постерігало все явне й притаєне (П. Загребельний); Леус зиркнув на свого заступника якось з недовір'ям і заздрістю, затаєною на самісінькому дні душі (Ю. Збанацький); Дорослі люди з удаваною рівнодушністю й погано схованою цікавістю поглядають на чужинця (Г. Хоткевич); В його плаксивім голосі і в тім щохвилі повторюванім "паночку" жандарм добачав укритий насміх над своєю властю (І. Франко); І тайна в нас була від матері закрита: Смаком диявольським кавун нам смакував, Що під холерний час забороняла мама Про нього й думати... (М. Рильський); Вони, завойовники всієї Європи, вперше побачили таку посмішку, в якій не було ні кокетства, ні приниження, в ній було нічим не замасковане глузування (Григорій Тютюнник); Пряма й завуальована зрада — це страшніше від програного бою (П. Кочура); В душі він давно був закоханий у Ніну, закоханий тяжкою, глухою любов'ю, яка гнітила його, мов камінь (Ю. Бедзик); Батьку мій Фебе, коли так назвати себе дозволяєш, Дай запоруку мені, що правдиво я звався і звуся Сином твоїм, і сумніву напад розвій мені темний (переклад М. Зерова); Старався (Антін) бути занадто уважним, обдумував слово, перше ніж мав сказати, й порожнім оком, зверненим вглиб, зраджував скрите, затаєне в собі (М. Коцюбинський); У пісні, як і в кожному явищі, може відбуватись уповільнений, підспудний процес, але це ще не означає припинення розвитку (з журналу); Клінічний перебіг отруєння блідою поганкою поділяється на чотири періоди. Прихований (латентний) триває від 6 до 40 годин (з журналу); Оскільки мутації, спричинені випромінюваннями, здебільшого є рецесивними (прихованими), вони виявлятимуться впродовж 100-150 років, тобто у четвертому, п'ятому чи то дальшому поколіннях (з журналу).

СУЦІ́ЛЬНИЙ (який являє собою щось одне ціле або зроблений з одного цілого); ЦІ́ЛІСНИЙ, ЦІ́ЛЬНИЙ (який складається або зроблений з однієї речовини, з одного шматка чого-небудь); МОНОЛІ́ТНИЙ (про кам'яні і т. п. маси); ГЛУХИ́Й (про стіну, паркан і т. ін. — без отворів). Гора — суцільний камінь, суцільна скеля, лиш де-не-де вкрита землею (М. Коцюбинський); Стали зникати меблі, виготовлені з цілісної деревини. Пішли в хід деревостружкові плити (з газети); Він вказував на колони монолітного мармуру, що підіймалися обабіч (О. Гончар); Монолітний бетон; Незабаром вони опинилися біля зборні, ..перелізли через пліт і, тремтячи, стали під глухою стіною холодної (М. Стельмах).

ТИ́ХИЙ (який звучить слабо, несильно), СЛАБКИ́Й, СЛАБИ́Й, НЕГОЛОСНИ́Й, НЕГУЧНИ́Й (не дуже гучний); ГЛУХИ́Й, ПРИГЛУ́ШЕНИЙ, ПІВГОЛОСНИ́Й (який нечітко чується). Іззаду ще тупіт у темряві, мов бігло двоє. Враз стихло, потім свист тихий (А. Головко); — Що він каже, тітко Оришко? — почувся слабкий привітний голос з-за бабусі (Панас Мирний); Галас на березі покривав його слабий, пискливий голос... (М. Коцюбинський); Постріл відбився неголосною луною (М. Трублаїні); І, може, де кобза найдеться, Що гучно на співи озветься, На співи, на струни мої негучні (Леся Українка); В хаті чути приглушений плач (І. Волошин); — Добрий вечір, — сказав (Олесь) зворушеним, півголосним звуком (О. Кобилянська). — Пор. 1. беззву́чний.