глядач
ГЛЯДА́Ч, а́, ч.
1. Той, хто дивиться на що-небудь, спостерігає щось.
Наче золотою сіткою оповито майдан, коло музик, різнобарвну і різновікову юрму глядачів, що зібралася круг кола (Коцюб., І, 1955, 232);
Доки малюк намагався потягти важку лопату, — його вже оточили глядачі, робітники зміни (Ю. Янов., II, 1954, 111);
*У порівн. Він, як виловлена риба, лежав нерухомо і тільки вгадував, що поруч буяє життя, і безсило дивився на нього збоку, наче сторонній глядач (Тулуб, Людолови, II, 1957, 571).
2. Той, хто дивиться сценічну або екранізовану виставу.
В театрі кожний глядач є живим, близьким свідком тих подій, що розгортаються на сцені, тут же на його очах (Думки про театр, 1955, 145);
— Ми все зробимо: і будку для апаратури, і екран дівчата з полотна пошиють, і лави змайструємо для глядачів, але нам потрібні гроші (Шиян, Баланда, 1957, 198);
Єднання з глядачем викликало в Лисенка потребу відгукнутися власною творчістю на наростання революційних подій (Мист., 6, 1955, 13).
Словник української мови (СУМ-11)