глядач

Гляда́ч, -ча́, -че́ві, -че́м, -да́чу! -дачі́, -чі́в, -ча́м

Значення в інших словниках

1. глядач — гляда́ч іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. глядач — [гл'адач] -ача, ор. -ачем, м. (на) -ачев'і/ -ачу, кл. -ачу, мн. -ач'і, -ач'іў  Орфоепічний словник української мови
3. глядач — -а, ч. 1》 Той, хто дивиться на що-небудь, спостерігає щось. 2》 Той, хто дивиться сценічну або екранізовану виставу.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. глядач — ГЛЯДА́Ч, а́, ч. 1. Той, хто дивиться на що-небудь, спостерігає щось. Наче золотою сіткою оповито майдан, коло музик, різнобарвну і різновікову юрму глядачів, що зібралася круг кола (М.  Словник української мови у 20 томах
5. глядач — СПОСТЕРІГА́Ч (той, хто спостерігає, стежить за ким-, чим-небудь, підмічає щось), СПОСТЕРЕ́ЖНИК, СПОГЛЯДА́Ч, СПОГЛЯДА́ЛЬНИК, ОБСЕРВА́ТОР книжн.; ГЛЯДА́Ч (той, хто дивиться на що-небудь, спостерігає щось з цікавості тощо).  Словник синонімів української мови
6. глядач — ГЛЯДА́Ч, а́, ч. 1. Той, хто дивиться на що-небудь, спостерігає щось. Наче золотою сіткою оповито майдан, коло музик, різнобарвну і різновікову юрму глядачів, що зібралася круг кола (Коцюб.  Словник української мови в 11 томах