глядітися
ГЛЯДІ́ТИСЯ, джу́ся, ди́шся, недок.
1. рідко. Мати певний зовнішній вигляд.
Старенька вже [пані], а на висках кучері, у перснях у блискучих, то ніби й молодо глядиться (Марко Вовчок);
Я оцінюю, як пара глядиться у тандемі (Л. Дереш).
2. Берегти себе, бути обережним.
Люди часто хворіють, бо глядітись не уміють (прислів'я);
Ще й на воротях дядько Гордій застеріг: – Глядися ж, Давиде! (А. Головко);
Бочонок вивів Климка за ворота і сказав: – Глядися ж у дорозі. А краще – пристань до якихось добрих людей, біженців (Григір Тютюнник).
Словник української мови (СУМ-20)