гніздитися
ГНІЗДИ́ТИСЯ, и́ться, недок.
1. Жити де-небудь (про птахів, тварин); мостити, мати гнізда.
Тут [на пригірку], як твердив тухольський провідник, .. гніздилася медведяча матка (І. Франко);
Там лиш сови під кришею гніздяться (Б. Лепкий);
Багато птахів на тій батареї гніздилось (О. Гончар);
// перен. Мати притулок; міститися (про людей).
В маленькій .. хатині, перегородженій тонкою грубою, живе по три, по чотири сім'ї. Господь їх знає, де вони там гніздяться! (І. Нечуй-Левицький);
// перен. Влаштовувати житло.
Як птахи, вертались, гніздилися люди (І. Нехода).
2. перен. Розміщуватися де-небудь групою, купкою.
Прілий дух гнилих пнів, запах кладовища лісного йшов на них з пущі, де трухліли мертві смереки та гніздились погані гриби (М. Коцюбинський);
Звідусіль кричали, тюкали хлопчаки, що гніздилися на покрівлях навколишніх будинків (А. Хижняк);
З ліжка можна було легко стрибнути на велику піч, на якій радо гніздилась дітвора (І. Чендей).
3. перен. Міцно триматися в кому-, чому-небудь, десь; коренитися.
Журба та досада гніздилися в душі, ножем повертались у серці (Панас Мирний);
Мала лише те виразне почуття, що якась тяжка пайка отруї, що гніздилася десь у неї на дні в душі вже здавна, спала тепер (О. Кобилянська);
Дні несамовиті вершать, а чи розпочинають путь – по спогадах, що в пам'яті гніздяться (В. Стус).
Словник української мови (СУМ-20)