гнійник
ГНІЙНИ́К, а́, ч., вет., мед.
Те саме, що гноя́к.
Якщо у хворого довгий час існує каверна або гнійник легенів, то його вже майже неможливо вилікувати (з наук.-попул. літ.);
* Образно. Обвинувачення [на Нюрнберзькому процесі] викриває все лихо, заподіяне світові фашистами, і розтинає отруйний гнійник на тілі людства – фашизм (Ю. Смолич).
Словник української мови (СУМ-20)